Доповідь

президента АПН України В.Г.Кременя

"Про діяльність АПН України у 2002-2007 рр."

на Загальних звітно-виборних зборах

15 листопада 2007 р.

Шановні учасники Загальних зборів!

Від часу заснування Академії педагогічних наук України минуло 15 років. За цей період відбулося її організаційне становлення і наукове утвердження як вищої наукової організації держави з проблем освіти, педагогіки і психології, головною метою якої є методологічне, теоретичне і методичне забезпечення розвитку національної системи освіти.

У 1992 році Академія створювалася на базі Інституту педагогіки, Інституту психології та Педагогічного музею, в яких загалом працювало 684 співробітники, з них 400 науковців, у тому числі 25 докторів наук і 203 кандидата наук.

На сьогодні в підпорядкуванні Академії 20 державних установ, серед яких 10 науково-дослідних інститутів, 2 вищі навчальні заклади післядипломної освіти, 6 науково-практичних центрів, Державна науково-педагогічна бібліотека і Педагогічний музей, в яких працює понад 2300 співробітників. Наукові установи Академії охоплюють практично увесь спектр навчальних і виховних проблем в усій освітній мережі – від дошкільної до післядипломної освіти.

За останні п’ять років значно розширилося поле наукової діяльності АПН, удосконалювалася її структура. Зокрема, у 2006 році створено Інститут професійно-технічної освіти, у 2007 році – Інститут обдарованої дитини. На початку цього року Інститут педагогіки і психології професійної освіти реорганізовано в Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих, Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти набув статусу самостійної організації; Науково-навчальний центр професійно-технічної освіти розвивається зараз як експериментальний навчальний заклад. І мені приємно повідомити, що нещодавно постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. на базі ЦІППО і Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників в АПН створено Університет менеджменту освіти.

Упродовж 15 років учені Академії брали активну участь у створенні доленосних для української освіти документів, що мають державотворчий і методологічний характер. Їх перелік Ви бачите на слайді. До цього переліку слід додати також законодавчу базу освіти, у розробленні якої активну участь брали вчені АПН України. Ці документи становлять і зараз теоретичне підґрунтя розвитку української освіти.

Зростання наукового потенціалу АПН упродовж 15 років супроводжувалося суттєвим збільшенням загального фінансування різних напрямів діяльності Академії. Лише за останні п’ять років обсяги бюджетних асигнувань АПН зросли більше ніж у 4 рази: з 14,3 млн. грн. до 62 млн. грн., а кошти спеціального фонду більше ніж у 10 разів. Відповідно, розширювалася тематика наукових досліджень, нарощувалися обсяги підготовки і перепідготовки кадрів, зміцнювалася матеріально-технічна база Академії. Ми вдячні Президенту України В.А.Ющенку, Кабінету Міністрів України за підтримку ініціатив Академії, розуміння проблем, що постають перед педагогічною і психологічною наукою в умовах модернізації української освіти.

         Разом з тим варто звернути увагу керівників академічних установ на те, що ми ще не навчилися належним чином самостійно заробляти кошти за результатами своєї праці, слабо використовуємо можливості різних фондів і грантодавців, як міжнародних, так і вітчизняних, у позабюджетному фінансуванні наукових колективів.

У нас склалися гарні ділові стосунки і співпраця з Національною академією наук, за що ми вдячні президенту НАН України, почесному академіку нашої Академії Борису Євгеновичу Патону, який 15 років тому підтримав ініціативу учених-педагогів щодо створення Академії педагогічних наук. Налагоджена також співпраця з науковими установами інших галузевих академій, з якими ми проводили спільні засідання Президій з актуальних освітянських проблем, що мають комплексний характер.

Останнім часом активізувалися міжнародні зв’язки Академії з зарубіжними партнерами. Укладено угоди з Російською академією освіти, Польською Академією Наук, Британською Радою в Україні, Американськими радами з міжнародної освіти, Коледжем імені Грента МакЮена (провінція Альберта, Канада) тощо. Це відкриває нові можливості для налагодження співпраці українських учених з науковим світом зарубіжжя, сприяє вирішенню завдань інтеграції української освіти, педагогічної і психологічної науки до світового наукового простору.

І. Загальна характеристика розвитку АПН України в 2002-2007 рр.

Протягом звітного періоду Академія педагогічних наук України здійснювала свою діяльність відповідно до тих завдань, що постали перед нею в умовах модернізації української освіти. Зокрема, опрацьовувалися засади філософії сучасної освіти, розроблялися державні стандарти для різних освітніх рівнів – від дошкілля до післядипломної освіти, здійснювалися пошуки шляхів поліпшення якості освіти, створювалися підручники і навчальні посібники, засоби навчання нового покоління, здійснювався психологічний супровід оновлення змісту і структури освіти тощо.

Щорічно членами Академії і науковцями підвідомчих установ досліджується понад 200 тем. За останні п’ять років завершено 264 дослідження, ще 46 завершується в цьому році. За результатами виконаних науково-дослідних робіт опубліковано 287 монографій, 1030 підручників і навчальних посібників, 350 збірників наукових праць, 1366 методичних посібників і рекомендацій, загалом понад 10 тисяч публікацій. Разом з тим слід підкреслити, що науковий доробок учених Академії варто оцінювати не стільки за кількісними показниками, як за своєчасністю і якістю їх видання.

Академія вперше цього року отримала цільові кошти на друкування наукової продукції і відтепер учені матимуть змогу апробувати результати своїх досліджень шляхом видання експериментальних підручників і посібників, впроваджувати свій науковий доробок у вигляді монографій, методичних посібників і розробок, збірників наукових праць.

Академія педагогічних наук послідовно нарощує свій кадровий потенціал. Двічі за звітний період, у 2003 і 2006 роках відбувалися вибори нових членів АПН України. До Академії обрано 10 дійсних членів і 32 члени-кореспонденти. Нині у складі Академії 51 академік і 90 членів-кореспондентів, 28 іноземних членів і 8 почесних академіків. У наукових установах Академії сьогодні працює 1044 науковці, з них 120 докторів наук і 422 кандидати наук, тобто більше половини наукових працівників академічних установ мають науковий ступінь. Разом з тим турбує інше – продовжується старіння наукових кадрів. Нині середній вік науковців становить 47,4 років, а в рік утворення АПН цей показник був на два роки менший. Середній вік кандидатів наук дорівнює 49,5 рокам, а у докторів наук він сягає 59 років. І тенденції тут невтішні. Вони простежуються на слайді.

Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів – одне з головних завдань Академії. Ми маємо необхідні для цього умови: авторитетні наукові школи, досвідчених наукових керівників і консультантів, творчу атмосферу, спеціалізовані вчені ради майже з усіх наукових спеціальностей в галузі педагогічних і психологічних наук. Завдяки цьому аспірантура і докторантура суттєво зросла.

Нині аспірантура функціонує в 11 наукових установах, в ній навчається 570 аспірантів з 20 спеціальностей; докторантура існує в дев’яти інститутах за 18 спеціальностями і в ній навчається 52 докторанти.

Упродовж багатьох років особливо гострою була проблема забезпечення аспірантів і докторантів житлом на період їх навчання. У цьому році її частково вирішено: 40 аспірантам і докторантам, які навчаються за державним замовленням, надано житло в гуртожитку АПН. У наступному році будуть поселені також аспіранти і докторанти, що навчаються за контрактною формою.

У роботі аспірантури і докторантури актуальним залишається питання її ефективності. Це питання неодноразово розглядалося президією Академії, приймалися відповідні рішення щодо удосконалення підготовки аспірантів і докторантів відповідно до вимог Болонського процесу. Як результат, маємо певні позитивні зрушення. У 2002-2007 рр. аспірантуру закінчило 584 особи, з них 34,1 відсотка з захистом дисертації або поданням її до захисту (по Україні цей показник складає 18 відсотків). За успішне навчання 5 наших аспірантів відзначено стипендіями Кабінету Міністрів України. Докторантуру закінчило 68 осіб, з них 39,1 відсотка успішно (по Україні – 14 відсотків).

Сьогодні в наукових установах АПН діє 15 спеціалізованих учених рад: шість з правом захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук з 11 наукових спеціальностей; в дев’яти радах відбувається захист кандидатських дисертацій за 19 спеціальностями. Кількісні показники захисту дисертацій в них подано на слайді.

Разом з тим з окремих наукових спеціальностей в Академії немає спеціалізованих рад (наприклад, теорія і методика навчання природничих дисциплін, інформатики тощо), хоча аспірантура і докторантура з цих напрямів діє. Незрозуміло, чому, наприклад, в Інституті інформаційних технологій і засобів навчання до сих пір немає ради з теорії і методики інформатики?

Важливу роль в інформаційному забезпеченні наукової діяльності Академії відіграють Державна науково-педагогічна бібліотека імені В.О.Сухомлинського і Педагогічний музей. Книжковий фонд ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського налічує понад 540 тис. примірників на традиційних і електронних носіях інформації. У фондах Педагогічного музею знаходиться близько 45 тис. експонатів.

За останні роки ці установи значно урізноманітнили свою діяльність, розширили можливості в науково-інформаційному забезпеченні діяльності Академії. Свідченням цього стали численні виставки та експозиції, відкриття в бібліотеці ресурсного центру за сприяння Британської ради в Україні, інформатизація фондів і створення Web-порталу з доступом до електронного каталогу, повнотекстових та реферативних баз даних тощо. Якщо у 2000 році бібліотеку відвідало понад 17 тисяч користувачів, то нинішнього року їх було вже близько 40 тисяч.

Протягом останніх п’яти років  співробітники Педагогічного музею організували і провели понад 30 виставок, присвячених здобуткам  сучасної освіти України, близько 125 виставок з педагогічної і просвітницької спадщини, зокрема до 15-річчя АПН України, ряд інших масових заходів для вчителів і педагогічної громадськості України. Загалом за цей час музей відвідало близько 200 тисяч осіб.

ІІ. Аналіз наукової діяльності АПН України

1) Методологічне і концептуальне забезпечення розвитку освіти

Упродовж останніх років створення методології і теорії розвитку української освіти виокремилось у потужне дослідницьке поле. Дослідження з цього напряму здійснюються в усіх відділеннях за двома напрямами. Перший – методологічні засади стратегічного розвитку української освіти як цілісної неперервної системи. За звітний період підготовлено низку вагомих праць з філософії освіти. Зокрема, обґрунтовано ідеї людиноцентризму в освіті як провідного чинника соціального прогресу та її трансформації відповідно до нових ціннісних вимірів у відборі змісту, методик, розумінні якості освіти (В.Г. Кремень, В.П. Андрущенко, М.З.Згуровський, Л.В.Губерський, В.Лутай, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало, О.Я. Савченко). Важливу роль в осмисленні і конкретизації нової методології освіти відіграють дослідження Інституту вищої освіти (наукові збірники "Філософія освіти" (1997, 2003) і видання ж. "Філософія освіти").

Джерелом розроблення філософських засад розвитку освіти і педагогічної науки є реконструювання і рефлексія історичного матеріалу, що сприяє більш повному і глибокому розумінню сучасних проблем, дослідження з порівняльної педагогіки. Схвальну оцінку вчених і педагогічної громадськості одержали підготовлені науковцями солідні праці "Українська педагогіка в персоналіях" і "Маловідомі педагогічні джерела" (наук. кер. Сухомлинська О.В.). Вагомими є результати досліджень І.Д.Беха з методології і теорії особистісно орієнтованого виховання школярів, А.М.Бойко, Г.В.Троцько з теоретичних засад особистісно-соціального виховання дітей і студентської молоді.

Другий напрям методологічних досліджень – концептуальне забезпечення розвитку складових системи освіти. Важливим теоретичним підґрунтям практичної реалізації ідеї диференціації навчання на старшому ступені шкільної освіти є Концепція профільного навчання в старшій школі, розроблена під керівництвом Бібік Н.М. і Бурди М.І. У ній визначено сутність і завдання профільного навчання, обґрунтовано його структуру і форми організації, розкрито зміст і особливості допрофільної підготовки школярів. Засади формування комп’ютерно орієнтованого середовища в загальноосвітніх навчальних закладах, основні напрями інформатизації освіти, впровадження Інтернет-технологій у навчальний процес викладено в Концепції інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл (Биков В.Ю., Жалдак М.І.).

У Відділенні теорії та історії педагогіки розроблено Концепцію національного виховання, Концепцію сімейного виховання, опубліковано низку фундаментальних статей з філософії освіти в контексті виховної тематики.

Завершено концептуальне і теоретико-методичне забезпечення розробки нових освітніх галузей шкільної освіти – художньої культури (Л.М. Масол) і основ здоров’я і фізичної культури (Н.М. Бібік, Т.Є. Бойченко, М.Д. Зубалій, Н.С.Коваль).

Методологічні положення, обґрунтовані в працях членів Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти та науковців його структурних підрозділів покладено в основу Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні, розроблену спільно з Департаментом професійно-технічної освіти МОН України під науковим керівництвом Н.Г.Ничкало. Важливе методологічне значення для розвитку професійної освіти має фундаментальна праця "Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз".

У розробленні методологічних засад людиноцентристської освіти виключного значення набуває науково обґрунтована її психологізація.

Ученими Відділення психології, вікової фізіології та дефектології досліджено наукові засади розвитку і саморозвитку особистості в єдності зовнішніх та внутрішніх чинників: від перших етапів становлення особистості як суб’єкта цілеспрямованої активності до професійної зрілості, максимального розкриття її як творця власного життя. Обґрунтовано внесок педагогічної психології у таку складову філософії освіти як формування і розвиток світогляду людини, в якому переважає орієнтація не лише на самоактуалізацію, а й на різнобічну самореалізацію (С.Д. Максименко).

Психологічно обґрунтовано провідну ідею гуманізації освіти як орієнтацію її цілей, змісту, форм і методів на особистість, гармонізацію її розвитку, визначено основні психологічні складові цього процесу (Г.О.Балл). Розроблено та апробовано модель процесу соціалізації особистості, встановлено низку психологічних та педагогічних чинників, котрі зумовлюють процес її громадянського становлення (М.Й. Боришевський); обґрунтовано методологічні засади соціально-психологічного аналізу проблеми якості освіти, концептуальну модель умов, чинників і механізмів формування соціальних уявлень молоді у процесі суспільствознавчої освіти (М.М.Слюсаревський, В.О.Васютинський, В.О.Татенко).

На основі плідних експериментальних і теоретичних пошуків науковцями Інституту спеціальної педагогіки розроблено концептуальні засади теорії спеціальної педагогіки (наук. кер. В.І.Бондар, В.В.Засенко) і, відповідно, Державний стандарт спеціальної освіти для дітей з особливими потребами.

2) Науково-методичний супровід модернізації освіти в Україні

У звітний період учені Академії спрямовували свої зусилля на розв’язання проблем, що вимагали не лише теоретико-концептуального обґрунтування процесів модернізації освіти, а й відповідного науково-методичного супроводу цих процесів в освітянській практиці. Насамперед це проблема оновлення змісту освіти і поліпшення її якості на всіх рівнях – від дошкілля до післядипломної освіти.

На реалізацію завдань цього напряму створена Експериментальна базова програма розвитку дитини дошкільного віку, уперше в Україні створено Програму розвитку і виховання дитини раннього віку “Зернятко” та відповідне методичне забезпечення до неї (кер. О.Л.Кононко). Ці програми містять вимоги до організації життєдіяльності дитини, характеризують показники життєвої компетентності дитини від народження до шести-семирічного віку.

Результатом дослідження виховної проблематики стало створення Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні (наук. кер. І.Д.Бех), яка спирається на особистісні, дитиноцентричні засади, спонукає до творчості, діалогічності, враховує специфіку виховного процесу як зростаючої особистості, так і виховуючого середовища. Інститут проблем виховання успішно працював над науково-методичним забезпеченням цієї Програми, що вимагало розкриття сутності становлення дитячої особистості у різних соціокультурних середовищах, розроблення форм і засобів виховання гуманістичних цінностей у дітей та молоді.

Слід відзначити значний внесок учених Академії в розроблення змісту і методики загальної середньої освіти. Протягом минулого п’ятиріччя завершено масштабну роботу зі створення нормативної, дидактичної і науково-методичної бази для переходу початкової школи на нову структуру і зміст: апробовано й удосконалено зміст початкової освіти, завершено підготовку підручників, розроблено основи методичних систем навчання предметів з урахуванням вікових мікроетапів та провідного виду діяльності, специфічного для кожного навчального предмета (лабораторія початкової освіти Інституту педагогіки).

Вагомим є внесок Академії у розробку нового змісту освіти в основній і старшій школі та його реалізацію в навчальних програмах і підручниках. Члени Академії і співробітники її наукових структур очолювали і входили до складу наукових колективів, які розробляли Державний стандарт для основної і старшої школи, спільно з МОН укладено типові навчальні плани для середньої школи, розроблено навчальні програми. Розгорнуто інтенсивну роботу з реалізації нового навчального змісту в підручниках і навчальних посібниках: 15 підручників для 5-6 класів визнано кращими на всеукраїнському конкурсі навчальної літератури. Загалом за останні п’ять років побачили світ 158 нових або ґрунтовно перероблених підручників для загальноосвітніх навчальних закладів, створених науковцями Відділення (предметні лабораторії Інституту педагогіки, директор Мадзігон В.М.).

Ученими Академії обґрунтовано дидактичні засади і створено програмно-методичні комплекси на електронних носіях,  зокрема для комп’ютерної підтримки навчання математики, фізики, хімії, іноземних мов, географії, біології в загальноосвітній школі (Інститут педагогіки). Розроблено теоретичні засади побудови діалогових і когнітивних моделей управління формуванням і структуруванням знань, процесу навчання для комп’ютерних навчальних систем (А.Ф.Верлань).

Розроблено і впроваджено ряд ефективних дидактико-методичних систем і технологій. Серед них дидактико-методична система розвитку пізнавальних здібностей і навчальних умінь молодших школярів (О.Я.Савченко), комбінована система організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі (М.П.Гузик), методична система суспільно-гуманітарної освіти старшокласників (О.І.Пометун), дидактико-методична система природознавчої освіти в початковій і основній школі на засадах інтеграції (В.Р.Ільченко), методична система навчання української мови в початковій школі (М.С.Вашуленко), дидактико-методична система мовленнєвого розвитку дошкільників (А.М.Богуш).

На основі моделі поліцентричної інтеграції художніх знань учнів на уроках мистецтва в середній школі розроблено програмно-методичне забезпечення освітніх галузей “Мистецтво” Л.М.Масол) та “Основи здоров’я і фізична культура” (М.Д.Зубалій).

Планові дослідження з проблем професійно-технічної освіти спрямовувалися на науково-методичний супровід підготовки майбутніх кваліфікованих робітників у професійних ліцеях, вищих професійних училищах, центрах професійно-технічної освіти. За результатами завершених тем науково обґрунтовано підходи до впровадження в навчально-виховний процес інноваційних технологій та нетрадиційних методик навчання, розроблено діагностичний інструментарій готовності викладача до використання інноваційних технологій, обґрунтовано особливості виховної роботи у професійно-технічних училищах та запропоновано зміст, форми і методи виховання учнів закладів профтехосвіти (Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва, В.О.Радкевич). Створено модель управління системою підготовки кваліфікованих робітничих кадрів, запроваджено нові економічні та організаційно-педагогічні механізми її функціонування, відповідно до якої розроблено навчальні плани і програми для низки професій. Розроблено комплексні кваліфікаційні завдання, які являють собою модель проблемної ситуації, оптимально наближеної до практичної діяльності майбутнього фахівця. Творчий доробок науковців Відділення узагальнено в енциклопедичному виданні „Профтехосвіта України: ХХ століття”.

Позитивно оцінюючи цей доробок, зазначимо, що недостатня увага приділялася дослідженню проблем професійного навчання безпосередньо на виробництві та перенавчання і перекваліфікації безробітного населення на базі ПТНЗ. В подальшому необхідно посилити увагу до дослідження наступності у діяльності загальноосвітньої (особливо старшої профільної школи), професійно-технічних, вищих навчальних закладів та інститутів системи післядипломної освіти не тільки педагогічного, а й галузевого спрямування. Потрібно також дослідити функцію ПТНЗ як одного з напрямів профільності навчання в старшій школі.

У Відділенні вищої освіти досліджено засади і механізми  трансформації системи вищої освіти України на етапі її інтеграції в європейський освітній простір (М.Б.Євтух, В.І.Луговий); визначено умови підвищення ефективності діяльності вищих навчальних закладів; спрогнозовано перспективи оновлення вищої освіти на змістовому і процесуальному рівнях, спричинені втіленням основних положень Болонської декларації (М.З.Згуровський, А.А.Мазаракі, Б.І.Мокін, А.Ф.Павленко, М.Ф.Степко); окреслено психолого-педагогічні основи вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (І.А.Зязюн, А.С.Нісімчук, Г.П.Шевченко). Разом з тим Відділенню вищої освіти слід активніше впливати на практичне втілення основних засад Болонської декларації в систему вищої освіти України, ширше використовувати можливості співпраці з Радою ректорів України, головою якої є член нашої Академії В.В.Скопенко, з іншими громадськими організаціями та асоціаціями.

Важливим чинником модернізації освітніх процесів є їх психологічне забезпечення та психологічний супровід. Науковцями Відділення психології, вікової фізіології та дефектології здійснено значну роботу щодо психологічного забезпечення модернізації освіти в Україні, зокрема, опрацьовано психологічні засади оновлення змісту освіти та психологічні критерії оцінки ефективності навчання, проведено психологічну експертизу  Державних стандартів базової і повної середньої освіти (С.Д.Максименко, В.О.Моляко). Розроблено основні принципи гуманізації освіти, які полягають в орієнтації її цілей, змісту, форм і методів на особистість, гармонізацію її розвитку, виявлено основні психологічні складові освітньої гуманізації (Г.О.Балл). Визначено особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах трансформації суспільства, встановлено низку психологічних та педагогічних чинників, котрі зумовлюють процес її громадянського становлення (М.Й.Боришевський). Розроблено низку нових діагностичних та корекційних методик, технологій і тренінгових програм, які дають можливість діагностувати соціальні уявлення учнів і студентів, досягнення особистістю життєвого успіху, формувати здатність вчителів приймати колективні рішення, за допомогою арт-методів формувати у молоді етнічну ідентичність (Т.М.Титаренко, В.О.Татенко, О.Л.Вознесенська).

Значний доробок учених Інституту спеціальної педагогіки в оновленні змісту і навчально-методичному забезпеченні початкової освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку (В.І.Бондар, В.В.Засенко). Ними розроблено нові навчальні програми з усіх освітніх галузей для початкової школи всіх типів спеціальних навчальних закладів і підготовлено підручники з більшості предметів (Л.С.Вавіна, В.В.Золотоверх, Т.В.Сак та ін.). До навчальних програм всіх типів спеціальних шкіл вперше введено курси „Я і Україна” та „Основи здоров’я”, які відіграють надзвичайно важливу корекційно-розвивальну роль і готують учнів до самостійного життя.

У наукових установах Відділення запроваджено серію науково-методичних видань "Психологічний інструментарій", спрямовану на ознайомлення шкільних психологів та педагогів з методиками психологічної діагностики різних сфер особистості дитини. Для педагогічних працівників видаються науково-практичні журнали "Практична психологія і соціальна робота" та "Обдарована дитина", часописи "Дефектологія", "Наука і освіта" та ряд наукових і науково-методичних збірників.

3) Дослідно-експериментальна робота

Дослідно-експериментальна робота є невід’ємною складовою більшості науково-педагогічних досліджень Академії.

У Відділенні дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті здійснюється три експерименти всеукраїнського і чотири академічного рівнів.

З поміж них заслуговує на  відзначення багаторічний експеримент всеукраїнського рівня, здійснюваний в авторській школі Миколи Петровича Гузика із створення й апробації особистісно орієнтованої педагогічної системи. Серед найістотніших його результатів – модель навчально-виховного комплексу, що дозволяє ефективно реалізувати ідеї особистісно орієнтованої педагогіки, та оригінальна дидактична технологія, що забезпечує глибоку індивідуалізацію навчання, яка охоплює зміст і рівні засвоєння навчального матеріалу, темп навчання, його форми і методи, режим навчальної діяльності школярів.

У ряді експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів тривалий час успішно відпрацьовується модель шкільної природознавчої освіти "Довкілля". Концепція такої освіти втілена в системі навчальних програм, підручників і дидактичних посібників для початкової й основної школи. Зараз розробляється змістове і науково-методичне забезпечення реалізації зазначеної концепції в старшій школі.

В умовах переходу загальноосвітньої школи на новий зміст освіти особливе місце належить дослідно-експериментальному з’ясуванню раціональності запровадженого змісту та ефективності його реалізації в цих підручниках. Прикладом такого цілеспрямованого з’ясування є системна дослідна робота, яка протягом чотирьох попередніх років здійснена лабораторією початкового навчання Інституту педагогіки в його експериментальних навчальних закладах. За її результатами внесено корективи у зміст початкової освіти, удосконалено підручники. Педагогічна система формування в учнів самостійної навчальної діяльності створюється у процесі спільної дослідно-експериментальної роботи науковців Інституту педагогіки і колективу середньої школи № 2 м. Бровари та Великодимерського ЗНЗ Київської області.

Ряд важливих для педагогічної практики результатів з формування творчої особистості учнів на основі їх систематичного прилучення до пошуково-дослідницької діяльності досягнуто у процесі багаторічного дослідно-експериментального навчання в Криворізькому науково-природничому ліцеї, очолюваному членом Академії А.І.Сологубом, де створено й експериментально апробовано модель креативної освіти.

У межах наукового супроводу реалізації Комплексної програми забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін Інститутом інформаційних технологій і засобів навчання розпочато експериментальне дослідження дидактичних можливостей і методик використання сучасних засобів навчання з комп’ютерною підтримкою.

Серед пріоритетних завдань експериментальної роботи Інституту психології було дослідження психологічних проблем навчання і психічного розвитку особистості. Науковцями інституту були апробовані соціально-психологічні умови та психологічні механізми, що зумовлюють становлення та розвиток громадянської спрямованості особистості; розроблено та впроваджено у практику корекційні програми роботи з соціально дезадаптованими неповнолітніми; досліджено вплив на здоров’я людини сучасних телекомунікаційних технологій у навчально-виховному процесі.

 Інститут соціальної та політичної психології досліджував динаміку громадсько-політичних орієнтацій молоді; оптимізацію соціально-психологічного клімату при переході до профільного навчання у старшій школі. Для проведення масових опитувань створено загальнонаціональну опитувальну мережу, що дало змогу провести упродовж 2002-2007 років 88 масових опитувань, якими було охоплено понад 200 тис. респондентів. Масові опитування здійснювалися у 21 регіоні на базі 34 вищих і 53 загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів.

Інститутом спеціальної педагогіки розроблено корекційно-реабілітаційні методики та технології навчання, розвитку й соціалізації дітей з аутизмом, а також з помірною та тяжкою розумовою відсталістю. У результаті проведеної на базі 8 експериментальних педагогічних майданчиків роботи впроваджено педагогічну модель ранньої діагностики та корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з порушеннями зору; розроблено систему навчання дітей з порушеннями слуху, апробовано базову модель комплексної навчально-виховної, реабілітаційно-лікувальної та інтеграційно-адаптаційної діяльності щодо дітей з церебральним паралічем.

Важливим напрямом  діяльності Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти була організація дослідної роботи на експериментальних майданчиках. Про динаміку змін в мережі ПТНЗ, на базі яких здійснюються експериментальні пошуки, свідчать такі дані: якщо у 2002 році їх було 9, то в 2007 р.  в наукових підрозділах Відділення функціонує 41 експериментальний педагогічний майданчик, 24 науково-практичних центри і лабораторії на громадських засадах.

4) Реалізація завдань державних програм

Науковці Академії педагогічних наук України брали активну участь в реалізації завдань понад 20 державних і галузевих програм. Їх перелік Ви бачите на слайді. Не буду зупинятися на детальному аналізі виконання завдань цих програм, оскільки частково це викладено вище. Зазначу лише, що нам слід повніше використовувати їх можливості щодо впровадження результатів наукових досліджень у практику, донесення інноваційних ідей до споживача завдяки практикоорієнтованим дослідженням, які виконуються в межах цих програм.

5) Освітня діяльність

Безпосередньо освітню діяльність у структурі АПН України здійснюють три установи: Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників і Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти.   Діяльність ЦІППО була спрямована головним чином на підвищення кваліфікації державних службовців системи загальної середньої освіти, керівників загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, закладів післядипломної педагогічної освіти й спеціалістів методичних служб (у 2007 р. перепідготовку пройшли 5 750 слухачів). Крім того, цей інститут здійснює підготовку понад 1000 фахівців за напрямами «Менеджмент», «Психологія», «Економіка і підприємництво», «Управління навчальним закладом». Відповідно до європейських стандартів зараз ЦІППО здійснюється перехід на кредитно-модульну систему підготовки кадрів, а під час підвищення кваліфікації провідною формою навчання стає очно-дистанційна форма, котрою натепер охоплено 97 відсотків слухачів.

Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників здійснює підвищення кваліфікації керівних та інженерно-педагогічних працівників на основі розроблених структурно-функціональних моделей з урахуванням особливостей курсового і міжкурсового періодів. У розвитку інноваційної діяльності позитивну роль відіграє ресурсний центр, в якому систематизовано понад 500 педагогічних й виробничих технологій. Впродовж останніх п’яти років тут підвищили кваліфікацію майже 15 тис. педагогічних працівників. Ця робота поєднується з вивченням, узагальненням і поширенням передового досвіду (інститутський банк даних охоплює 318 адрес такого досвіду).

Вважаємо, що інституту необхідно тісніше координувати свою діяльність з іншими науковими підрозділами (зокрема, з Львівським науково-практичним центром профтехосвіти, де впродовж п’яти років діє факультет підвищення кваліфікації), а також з науково-методичними центрами й вищими навчальними закладами, котрі здійснюють підвищення кваліфікації працівників профтехосвіти.

Навчально-науковий центр профтехосвіти успішно здійснює підготовку фахівців з автосервісу за трьома напрямами: робітничі професії, молодші спеціалісти, військові водії. У 2001-2007 рр. підготовлено: кваліфікованих робітників – 1 502 (кожний десятий з відзнакою); молодших спеціалістів – 376 (кожен п’ятий з відзнакою); військових водіїв – 754.

У подальшому науковим підрозділам Академії, що здійснюють освітню діяльність, необхідно активізувати пошуки, спрямовані на розвиток педагогічної інноватики, творче використання прогресивних ідей вітчизняного і зарубіжного досвіду підготовки кваліфікованих кадрів для системи освіти. А відповідним науково-дослідним інститутам АПН ширше використовувати ці навчальні заклади для проведення ґрунтовної експериментальної роботи.

IV. Науково-організаційна діяльність

Науково-організаційна діяльність Президії АПН України була спрямована на забезпечення роботи підвідомчих установ, виконання функцій управління науково-освітньою і фінансово-господарською діяльністю Академії, утримання цілісного майнового комплексу Академії в належному стані. За звітний період організовано 10 сесій Загальних зборів АПН України, відбулося 64 засідання Президії, на яких розглянуто понад 1500 питань. Більш докладно роботу Президії буде висвітлено у виступі головного вченого секретаря. Тому дозвольте зупинитися лише на її окремих аспектах.

1) Координація наукових досліджень

         Упродовж багатьох років (з 1994 року) в Академії діє Рада з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології, яка аналізує і узгоджує тематику дисертаційних досліджень з педагогічних і психологічних наук. У період з 2002 року розглянуто понад 7000 тем, поданих на узгодження науковими установами АПН і вищими навчальними закладами України. Результати розгляду тем дисертаційних досліджень оперативно виставляються на сайт Академії і кожна зацікавлена особа може ознайомитися з ними.

Аналіз дисертаційних тем свідчить, що в тематиці досліджень існують прогалини, особливо це стосується методологічних  проблем педагогіки і психології, філософії освіти, теорії  змісту освіти, і є переважаюча тематика – з історії педагогіки, професійної освіти, загальної психології. Разом з тим слід  зазначити, що їх тематика  не завжди відповідає запитам сучасної науки і практики, особливо щодо  новизни й актуальності. Нерідко теми занадто дрібні і тривіальні, обрані для дослідження проблеми інколи достатньо висвітлити у статті.

Переконаний, що в подальшому в роботу Ради потрібно внести певні зміни: не обмежуватися лише узгодженням дисертаційних досліджень, а координувати всю психолого-педагогічну тематику досліджень, що виконується в Україні, зокрема на кафедрах вищих навчальних закладів. Тоді не буде дублювання і дрібнотем’я досліджень, і як результат, дисертаційні дослідження точніше будуть відповідати потребам освітянської практики.

2) Зв’язки з громадськістю

Важливим засобом впровадження результатів досліджень науковців Академії педагогічних наук України  у практику є преса, зокрема педагогічна. Академія є засновником  і співзасновником більше 20 фахових журналів і газет. Актуальні проблеми розвитку освіти, педагогіки і психології є темами публікацій   газет «Освіта України», «Педагогічна газета», "Освіта", фахових журналів «Філософія освіти», «Педагогіка і психологія», «Директор школи», «Початкова школа» та інших. Цьогоріч побачив світ перший номер журналу  «Позашкільна освіта та виховання». Принагідно звертаюсь до членів Академії та науковців, керівників підвідомчих установ і ректорів вищих навчальних закладів з проханням підтримати наші фахові видання, передплативши їх на наступний рік.

Останнім часом активізувалася співпраця АПН України з провідними українськими інформаційними агенціями «Інтерфакс-Україна», УКРІНФОРМ, УНІАН, які розміщували інформаційні повідомлення, матеріали  про заходи, що відбувалися в Академії та її наукових установах. Події академічного життя знаходили відображення у повідомленнях загальнонаціональних теле- та радіоканалів, у газетах «Урядовий кур’єр», "Голос України", «Дзеркало тижня», «День» тощо. Представники  академічної спільноти є постійними учасниками  радіопередач Першого Національного каналу радіо, програм "Педагогічні роздуми", «Культура» тощо. Оновлено сайт Академії педагогічних наук, який став потужним джерелом інформації про її діяльність, надав можливість науковим структурам Академії виходити до інтернет-простору.

V. Проблеми і перспективи розвитку АПН України

Шановні колеги !

Коротко зупинюсь на найважливіших аспектах майбутнього розвитку Академії. Соціальні виклики, нові потреби модернізації освіти і нові можливості розвитку науки вимагають змін у нашій діяльності. Вона має бути більш помітною і суспільно значущою в концентрації інтелектуального потенціалу країни для забезпечення її конкурентоспроможності, переходу до динамічного інноваційного розвитку, комплексному вирішенні багатьох інших проблем, оскільки в освіті перетинається значна кількість політичних, економічних, соціальних і культурних реалій.

Передусім це стосується розширення функцій АПН України, більш ефективного науково-методичного забезпечення модернізаційних процесів усіх рівнів  освіти, посилення впливу на формування психолого-педагогічної культури в українському суспільстві, застосування нових підходів в організації та оцінюванні якості наукових досліджень.

Ми переконані, що центральною фігурою в Академії має бути активно працюючий науковець, з його правом на створення належних умов для наукових досліджень, впровадження результатів у масову практику. Необхідно продовжувати роботу щодо демократизації АПН, утверджувати демократичні цінності в освіті і науковому середовищі, вивільняти творчий потенціал, сприяти інноваційним процесам, підтримувати наукові школи, дух змагальності та відкритості наукових пошуків, стимулювати різні форми наукових дискусій, запобігати монополії на істину.

Пріоритети наукової діяльності. Пріоритетними завданнями педагогічної і психологічних наук на наступний період мають бути: методологічне, теоретичне і методичне забезпечення процесу розвитку і функціонування цілісної системи неперервної освіти в країні, орієнтованої на різнобічний розвиток особистості, прилучення її до найвагоміших здобутків вітчизняної і світової науки та культури, технологічних досягнень, на утвердження в українському суспільстві ідеалів свободи, прав людини, добра, чесності, громадянськості, відповідальності, патріотизму, людської гідності, професіоналізму.

Це передбачає утвердження принципу дитиноцентризму в освіті, створення і застосування особистісно орієнтованих педагогічних технологій на основі використання новітніх досліджень з філософії, педагогіки, психології, культурології, вікової фізіології, корекційної педагогіки та інших наук про людину. Організація навчання і виховання кожної дитини має ґрунтуватися на його здібностях і схильностях, враховувати індивідуальні відмінності та інтереси дітей, молоді і дорослих, створювати сприятливі умови виховного і розвивального середовища.

Зберігає свою актуальність обґрунтування методології і теорії змісту освіти на всіх її рівнях, створення державних освітніх стандартів та науково-методичного забезпечення їх реалізації. Йдеться про проблему першорядної державної ваги, удосконалення змісту освіти у дошкільній, середній, професійно-технічній і вищій школі та створення системи національних підручників для загальноосвітніх і професійних навчальних закладів, з урахуванням переходу загальноосвітньої середньої школи на 12-річний термін навчання, приєднанням вищої освіти до Болонського процесу, інших назрілих змін.

Гостро актуальною є проблема модернізації вищої педагогічної освіти, яка в підготовці майбутніх учителів має випереджувати інноваційні зміни, що відбуваються в освітній сфері. І тут ми покладаємо особливі надії на щойно створений Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих.

Невідкладним є опрацювання теорії і методики моніторингу якості шкільної і професійної освіти, критеріїв ефективності педагогічних систем, їх комплексної оцінки, яка привертає все більшу увагу суспільства як в соціальному, так і особистісному сенсі. Окрім управлінського удосконалення, розв’язання цієї проблеми вимагає глибоких і всебічних досліджень з теорії тестування. Необхідно пришвидшити розроблення моделей економічного розвитку освіти, формування наукових засад педагогічного менеджменту, методик включення установ освіти в сучасні демократичні, політичні та ринкові економічні відносини.

Розв’язання цих складних проблем у найближчі роки зобов’язує Президію АПН організаційно і структурно удосконалити діяльність відділень і наукових установ Академії, посиливши їх роль у розвитку педагогічної і психологічних наук. Очевидно, у найближчій перспективі слід переглянути структуру Академії, наблизивши проблематику і назви відділень до потреб педагогічної науки й освітянської практики. Мабуть у цьому питанні буде доцільно поєднати проблемний підхід з галузевим, щоб тематика досліджень у відділеннях покривала, з одного боку, всі рівні освіти – від дошкілля до післядипломної освіти, з іншого боку, повною мірою відображала дослідницьке поле психологічної і педагогічної науки, зокрема філософію освіти, теорію виховання тощо.

Йдеться також про удосконалення системи планування і здійснення наукових досліджень на конкурсних засадах у відборі дослідницьких тем і комплексних проектів, уведення в практику замовних досліджень.

У нових умовах посилюється роль відділень у перспективному плануванні, координації діяльності та оцінюванні і впровадженні результатів наукових досліджень. За таких умов Президія АПН разом з керівництвом установ Академії має удосконалити процес планування і виконання науково-дослідних робіт, домагатись якповнішого впровадження результатів наукових досліджень, розробити систему оцінювання якості фундаментальних і прикладних досліджень, за показниками якої необхідно запроваджувати мотивуючу систему оплати праці науковців.

АПН України як провідна державна наукова установа з проблем педагогіки і психології, освіти, навчання і виховання має більш продуктивно здійснювати співробітництво з МОН та іншими міністерствами, Національною та галузевими академіями наук, навчальними закладами України, які мають інноваційний потенціал, передусім з тими, де працюють члени Академії, а також з державними органами державного управління та органами місцевого самоврядування.

Необхідно посилити співпрацю з різними громадськими організаціями – учительськими спілками, асоціаціями, товариствами, об’єднаннями вчених, викладачів, студентів, різними благодійними фондами, підприємствами різних форм власності, розглядаючи їх як партнерів у формуванні освітньої політики, визначенні змісту освіти, виробленні критеріїв оцінювання її доступності й якості, ефективності й результативності.

Структура Академії. З метою ширшого розгортання комплексних наукових досліджень з педагогічних, психологічних й інших проблем розвитку освіти та зосередження наукового потенціалу на пріоритетних напрямах інноваційного розвитку педагогічної і психологічної наук слід формувати нові наукові установи як за проблемним принципом (наприклад, Інститут, що досліджував би філософські і культурологічні проблеми освіти, Інститут управління та економіки освіти тощо), так і за рівнями освіти (наприклад, Інститут дошкільної освіти).

Удосконалення управління в системі АПН України має спиратися на сучасні досягнення психології корпоративного управління і стратегічного менеджменту, маркетингові та інші новітні технології. Це передбачає, зокрема, створення у структурі апарату Президії таких підрозділів, як відділи (маркетингу) впровадження наукових результатів, зв’язків з громадськістю тощо. АПН має стати суб’єктом, який впливає на ринок освітніх технологій, педагогічних та психологічних послуг, активно вивчає потреби і формує пропозиції, запроваджує цивілізовані форми регулювання ринку і фахового контролю, активно лобіює інтереси науковців і педагогічної спільноти.

Кадрова політика в Академії скеровується на омолодження наукового складу колективів підвідомчих установ, пошук і залучення талановитої молоді до наукової діяльності, цільову підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів через відомчу аспірантуру і докторантуру. Дослідницька робота має бути наближена до вимог Болонського процесу, бути певним щаблем професійного формування фахівця найвищого освітньо-кваліфікаційного рівня, а не зосереджуватися лише на атестації його доробку у вигляді підготовки і захисту дисертації.

Потребує удосконалення інформаційне забезпечення наукових досліджень, науково-організаційної та управлінської діяльності усіх структур АПН, ширшого використання інформаційно-комунікативних технологій, Інтернету на всіх етапах виконання науково-дослідних робіт. У цьому у нас вже є певні здобутки: практично всі наукові установи отримали доступ до швидкісного Інтернету завдяки прокладанню опто-волоконного кабелю; оновлено сторінку веб-сайту АПН України (В.І.Борковець, Л.Г.Долганова), створено освітній портал "Діти України" (кер. В.Ю.Биков). Разом з тим необхідно посилити інформаційно-аналітичні функції академічного Інтернет-центру, зорієнтувавши їх більшою мірою на забезпечення потреб Академії. Має завершитися електронна каталогізація фондів Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В.О.Сухомлинського, уведення її до міжнародної електронної мережі бібліотек.

Одним з актуальних завдань Академії залишається розширення її видавничих можливостей, активізація цієї діяльності з метою поширення здобутків педагогічної і психологічної наук, впровадження результатів наукових досліджень в освітянську практику.

З метою оновлення та оптимізації економічного механізму належить запровадити формування цільового замовлення, розробку якого слід доручати провідним фахівцям відповідного профілю.

Як важливий напрям удосконалення економічного механізму ми розглядаємо також розробку нормативної бази для підтримки міжгалузевих і міжінститутських робочих груп, у тому числі фінансування таких утворень у межах окремих комплексних проектів.

Процес інтеграції України до світового освітнього і наукового простору вимагає поглиблення міжнародних зв’язків. Розвиваючи наявні напрями роботи, необхідно активізувати співпрацю з такими впливовими міжнародними організаціями, як ЮНЕСКО, Рада Європи, Європейські комісії ЄС, Програма розвитку ООН, Світовий банк, іншими міжнародними організаціями і фондами, що сприятиме забезпеченню повноцінної участі АПН у світовому науково-освітньому процесі.

Чітка орієнтація України на євроінтеграцію зумовлює нові завдання і вимоги до організації наукових досліджень і оцінювання їх якості. Від партнерських взаємин між окремими інституціями у виконанні короткотермінових спільних досліджень чи заходів маємо перейти до розробки і виконання широкомасштабних проектів разом з науковими установами та провідними вищими закладами освіти зарубіжжя, зокрема, з країнами СНД, Західної і Центральної Європи, Балтії. Такі дослідження мають здійснюватися на засадах спільних угод і міжнародних проектів (у тому числі з ініціативи АПН).

Основні напрями розвитку Академії педагогічних наук України на найближчу перспективу окреслюють лише принципові стратегічні орієнтири цього процесу. Вони мають бути конкретизовані і реалізовані в діяльності нової Президії Академії, її відділень та всіх наукових академічних установ упродовж наступних років.