Відділення педагогіки і психології вищої школи  

Склад:
   Інститут вищої освіти;
   Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти.


   Теми науково-дослідних робіт - актуальні психолого-педагогічні проблеми систем вищої і післядипломної педагогічної освіти. Представлені такими напрямами: філософські засади модернізації вищої школи; економіко-управлінські детермінанти розвитку системи вищої освіти; психолого-педагогічні основи вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах; організаційні умови та педагогічні фактори підвищення якості природничої і технічної професійної підготовки; організаційні умови та педагогічні фактори підвищення якості суспільної і гуманітарної професійної підготовки; організація виховної роботи у вищих навчальних закладах; організаційно-педагогічні умови і фактори підвищення ефективності післядипломної педагогічної освіти .

Склад Відділення

Академіки

Авдієвський Анатолій Тимофійович, професор, Заслужений діяч мистецтв України, Народний артист СРСР, Народний артист України – моральне виховання студентської молоді засобами музики.

Андрущенко Віктор Петрович, доктор філософських наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки України – освітні засоби розвитку інтелектуального потенціалу суспільства.

Грищенко Арнольд Панасович, доктор філологічних наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки України – дидактичне забезпечення вивчення історії української мови.

Євтух Микола Борисович, доктор педагогічних наук, професор. Заслужений працівник народної освіти України, академік-секретар відділення – народні виховні традиції у зарубіжній педагогіці.

Згуровський Михайло Захарович, доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік Національної академії наук України – технологічні прогностичні орієнтири інноваційного розвитку технічної освіти.

Зязюн Іван Андрійович, доктор філософських наук, професор, Заслужений працівник вищої школи України – проблеми реалізації соціальної функції вищої освіти.

Каніщенко Леонід Олексійович, кандидат економічних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України – економіка науково-дослідної діяльності у системі вищої освіти.

Кононенко Віталій Іванович, доктор філологічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – етнічні детермінанти семантичних та стилістичних особливостей української мови.

Мокін Борис Іванович, доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки – дистанційне вивчення технічних дисциплін.

Мороз Олексій Григорович, доктор педагогічних наук, професор – психолого-педагогічна підготовка викладачів вищої школи.

Павленко Анатолій Федорович, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – прикладна спрямованість фахової підготовки економістів.

Пащенко Володимир Олександрович, доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України – освітній вплив оточуючого середовища у фаховій підготовці педагогів.

Скопенко Віктор Васильович, доктор хімічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Національної академії наук України – дидактичне забезпечення вивчення біоаналітичних систем контролю токсичних металів у воді.

Слюсаренко Анатолій Гнатович, доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України – методичне забезпечення вивчення історії України у ВНЗ.

Таланчук Петро Михайлович, доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – практичне втілення в освітніх технологіях організаційно-методичних аспектів, що потребують правничого врегулювання.

Третяк Олег Васильович, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки – дидактичне забезпечення вивчення спін-залежних ефектів у напівпровідниках.

Шкіль Микола Іванович, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – математична складова підготовки бакалаврів математики і фізики у педагогічному університеті.

Члени-кореспонденти

Голубенко Олександр Леонідович, доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – теоретико-методологічні засади розвитку регіонального навчально-науково-інноваційного комплексу.

Горобець Юрій Іванович, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – система зарахування студентів у технічних ВНЗ.

Губерський Леонід Васильович, доктор філософських наук, професор, Заслужений працівник освіти України – дидактичне забезпечення вивчення наукових основ розбудови державності.

Довгий Станіслав Олексійович, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент Національної академії наук України – механізми інтеграції системи вищої освіти України  в єдиний європейський освітній простір.

Мазаракі Анатолій Антонович, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – організаційні форми впровадження нових освітніх технологій у ВНЗ.

Малахов Валерій Павлович, доктор технічних наук. професор, Заслужений діяч науки і техніки України, заслужений працівник народної освіти України – дидактичне забезпечення вивчення методів параметричного синтезу частотно-вибіркових елементів високого порядку.

Нісімчук Андрій Сергійович, доктор педагогічних наук, професор – порівняльна ефективність сучасних педагогічних технологій.

Олійник Ярослав Богданович, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – дидактичне забезпечення вивчення суспільно-географічних аспектів регіонального природокористування.

Пархоменко Володимир Дмитрович, доктор технічних наук, професор, Заслужений працівник вищої школи України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України – інформаційно-аналітичне забезпечення науково-технічної діяльності.

Поважний Станіслав Федорович, доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник культури УРСР, Заслужений працівник народної освіти України – суспільно-гуманірна компонента у змісті фахової підготовки студентів-управлінців.

Рудавський Юрій Кирилович, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – система оцінювання ефективності діяльності технічниїх ВНЗ.

Скрипнюк Олександр Васильович, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України – механізми ефективної реалізації юридичної освіти фахівців у правовому вихованні населення.

Степко Михайло Филимонович, кандидат фізико-математичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України – організаційні форми переходу до двоступеневої вищої освіти в Україні.

Тугай Анатолій Михайлович, доктор технічних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України – педагогічні вимоги до створення інформаційних ресурсів  системи освіти.

Чалий Олександр Васильович, доктор фізико-математичних наук, професор – синергетика у метологічному обгрунтуванні неперервної професійної освіти.

Черваньов Дмитро Миколайович, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – самостіна робота студентів у структурі сучасних освітніх технологій.

Шевченко Галина Павлівна, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України – естетичні засоби духовного розвитку студентської молоді.

Явоненко Олександр Федотович, доктор біологічних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України – дидактичне забезпечення вивчення психолого-педагогічних дисциплін у педагогічних ВНЗ.

Найістотніші результати НДР, одержані у 2005 році

У 2005 році членами відділення та підпорядкованими йому науковими установами досліджувалось 47 тем. У звітному році завершено дослідження  25 тем, над 22 темами робота продовжується.

За результатами виконання завершених тем визначено параметри соціально-економічного розвитку суспільства, на яких найпомітніше позначається дія його інтелектуального потенціалу; виокремлено критерії і показники, які найістотніше репрезентують інтелектуальний  потенціал держави; з’ясовано сучасний стан розвитку інтелектуального потенціалу України; відстежено тенденції у змінах інтелектуального потенціалу населення України за роки її існування як незалежної держави;  виявлено найсуттєвіші фактори впливу на інтелектуальний потенціал українського суспільства і показано місце освітньої компоненти у цьому процесі; обгрунтовано пріоритетні напрями модернізації вищої освіти, продиктовані закономірностями впливу освітніх чинників на інтелектуальний потенціал України.

Розроблено механізми розв’язання суперечностей між інтелектуальним потенціалом та освітнім рівнем індивіда у зв’язку з трансформацією вітчизняної вищої освіти на етапі її інтеграції в європейський освітній простір.

Сформульовано систему принципів, що розкривають суть сучасної філософсько-освітньої парадигми.

Відстежено тенденції взаємодії системи вищої освіти з матеріальним і духовним виробництвом, соціальною сферою та іншими суспільними підсистемами з акцентом на виявлення аксіологічного потенціалу вищої освіти та її вплив на модернізацію українського суспільства.

З’ясовано місце економічних регулятивів у підвищенні ефективності науково-дослідної роботи науково-педагогічних кадрів; розкрито фінансові механізми підвищення ефективності науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах. 

З’ясовано вимоги до інформаційних матеріалів для створення  галузевої комп’ютерної системи “Кадри освіти України”.

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічних засад діяльності вищих навчальних закладів.

Запропоновано модель управління навчальною та пошуковою діяльністю студентів на рівні взаємодії учасників навчально-виховного процесу та структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Класифіковано використовувані у практиці діяльності вищих навчальних закладів педагогічні технології; виокремлено головні структурні елементи наявних навчальних і виховних технологій; на цій основі сконструйовано узагальнену модель навчально-виховної (освітньої) технології.

На основі розгляду організації навчального процесу на економічних факультетах вищих навчальних закладів  через призму структурних факторів та інституціональних умов економічного зростання України, інноваційно-інвестиційних факторів соціально-економічного розвитку України, тенденцій світової економіки та пріоритетів України в цьому процесі, ефективного використання економіко-математичних моделей прогнозування економічних змін та управління сферою виробництва і послуг обгрунтовано основні напрями підвищення якості підготовки майбутніх економістів.

Виокремлено концептуальні засади побудови змісту математичної освіти бакалаврів математики і фізики, його структурування та  реалізації у формі державних стандартів на рівні освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів  математики і фізики.

Виявлено основні природні та техногенні загрози безпеці життєдіяльності населення, що використано у Концепції підготовки бакалаврів і магістрів географії, у процесі розробки нового переліку напрямів, спеціальностей та спеціалізацій підготовки фахівців-географів, у розробці освітніх стандартів з виокремлених спеціальностей.

Уточнено структуру і зміст поняття “якість природничої та технічної професійної освіти”; здійснено  критеріальне наповнення поняття “якість природничої та технічної освіти”; обгрунтувано теоретичні засади забезпечення якості природничої та технічної  освіти у вищих навчальних закладах України.

Одержано результати, що стосуються напрямів прогностичного розвитку вищої гуманітарної освіти у контексті суспільних перетворень в Україні та інтеграції вітчизняної гуманітарної освіти у світовий простір;  шляхів трансформації системи вищої технократичної освіти у систему, що забезпечує збалансовану підготовку фахівців природничо-технічного і суспільно-гуманітарного профілів; з’ясовано специфіку впливу вивчення української мови  у цьому процесі.

Спростовано закладену в сучасних підручниках і навчальних посібниках з історичної граматики української мови засадничу тезу про те, що проміжною ланкою між початком формування української мови й праслов’янською мовою була спільносхіднослов’янська або давньоруська мова.

Виокремлено правові, соціально-політичні та гуманітарні фактори розбудови державності України; обгрунтовано оптимальні шляхи трансляції одержаних результатів у навчальну практику ВНЗ на змістовому і процесуальному рівнях.

З’ясовано методологічні аспекти підвищення ефективності викладання курсу “Історія України” у ВНЗ.

Уточнено механізми трансформації зарубіжних народних виховних ідей у навчально-виховний процес вітчизняних вищих навчальних закладів.

Розроблено модель експертної діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти щодо освітніх інновацій в регіоні.

Уточнено модель професійно-кваліфікаційної характеристики методиста закладу післядипломної освіти; розроблено зміст підготовки і підвищення кваліфікації методичних працівників.

Розроблено методичні засади підвищення кваліфікації керівника закладу освіти в сучасних соціально-економічних умовах.

Розроблено теоретико-медологічні засади інтеграції науково-методичної діяльності закладів ППО; обгрунтовано механізми інтеграції науково-методичної діяльності закладів ППО.

Запропоновано організаційно-педагогічну модель очно-дистанційного підвищення кваліфікації керівних (управлінських) кадрів системи освіти.

Обгрунтовано компетентнісний підхід до визначення рівня освітньо-професійної підготовки педагогічних працівників за освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Зазначене вище дозволило визначити засади трансформації системи вищої освіти України на етапі  інтеграції в європейський освітній простір і механізми її адаптації до європейських освітніх стандартів; запропонувати комплексне розв’язання проблеми балансу попиту і пропозицій на ринку освітніх послуг; виокремити психолого-педагогічний базис проектування особистісно орієнтованих технологій навчання у вищих навчальних закладах; запропонувати шляхи реалізації результатів наукових досліджень науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів у змісті спеціальної освіти студентів; розкрити особливості розвитку вищої гуманітарної освіти в контексті демократичних перетворень в Україні; відстежити вплив соціальних чинників на формування загальнолюдських цінностей   студентської молоді; розробити концептуальні засади підвищення ефективності діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти.